Пісня займає особливе місце в житті кожної людини і супроводжує її протягом усього життя. Відомий поет, письменник, літературний критик, наш сучасник Іван Драч зазначив: «А пісня — це душа. З усіх потреб потреба. Лиш пісня в серці ширить межі неба. На крилах сонце сяйво їй лиша. Чим глибша пісня, тим ясніш душа».

Особливо важливою пісня є для українця, адже про це неодноразово говорили відомі світочі різних культур:

«Українська пісня… має так багато мистецьких вартостей, що їх неможливо перелічити. Це мистецтво глибоко народне тому, що з нього безпосередньо промовляє до нас своєрідна чиста душа українського народу. Гарна ця душа. Таке саме і її мистецтво». — З. Неєдли, чеський учений і громадський діяч.

 «Ні в якій іншій країні дерево народної поезії не дало таких величезних плодів, ніде дух народу не виявився в піснях так жваво й правдиво, як в українців… Справді, народ, який міг співати такі пісні і милуватися ними, не міг стояти на низькому рівні освіти» — Ф. Боденштедт, німецький перекладач і упорядник.

«Українці дуже багаті, може, найбагатші поміж усіма слов’янами, різнобарвними народними піснями. Вони не мудрують, складаючи свої пісні; у них пісні виростають самі, як квіти на полях зелених, і їх така кількість, якою не може похвалитися жоден народ у світі» — Павел Шафарик, словацький та чеський поет, історик, мовознавець, етнограф, засновник наукової славістики.

Отже, ми бачимо, що українську пісні не тільки знають в усьому світі, а її також вивчають, досліджують, нею захоплюються, а заодно захоплюються і українським народом, народом, який зумів створити такі по-справжньому мистецькі твори. Адже в народних піснях поряд із простотою і лаконічністю живуть довершеність форми, краса мови, художня значущість. 

Проте, як це не парадоксально, самі українці подекуди не знають своєї культурної спадщини. А фольклорні твори, не зважаючи на те, що вже чимало їх зафіксовано письмово, мають властивість  зникати, бути забутими. Саме  усна народна творчість вимагає вперш чергу виконання, бо недарма ці твори наділені високим ступенем драматичності. Щоби вберегти фольклорні твори від забуття, нам треба не тільки вивчати їх на уроках словесності, а й максимально наблизитися до, хай і недосконалого, але художнього втілення. Бо наскільки багатим є український фольклор, настільки ж багатою є й наша обрядовість, яка нерозривно пов’язана саме з календарними циклами пісень.

З метою хоч би часткового занурення в атмосферу саме отакого народного обрядового дійства, актуалізації почуттів патріотизму та гордості за свою багату культуру, передану нам в спадок від пращурів (адже календарно-обрядові пісні вважаються найдавнішими), в КЗ «Степовий НВК» відбулося фольклорне свято, змістовою наповненістю якого й були саме календарно-обрядові пісні.

Учні 5 – 7 класів старанно готувалися до цього свята під керівництвом вчителя української мови та літератури Ю. В. Бахмат. Школярі виконали зразки творів усіх тематичних груп календарно-обрядових пісень.